Дело пономарей — Официальный сайт
Facebook seo Twitter seo Subscribe
seo
seo
seo

12 січня — День українського політв’язня



















«СПРАВА ПАЛАМАРІВ»




Сьогоді я дуже хочу подякувати усім, хто допоміг звільнити з щелеп міліцейсько-прокурорсько-судійської системи моїх синів – Антона Харитонова і Сергія Дьоміна. Це і Депутати, і Журналісти, і Активісти, і Правозахистники, і небайдужі Люди з усіх куточків світу.

Ось один із прикладів:

«Процес із особо тяжкими наслідками»
23.09.13 Звернення до голови Представництва ЄС в Україні

http://khpg.org/index.php?id=1379887134

Не можу не згадати ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ. Ми ніколи вас не забудемо – саме завдяки ВАМ мої сини живі і на волі, а ви … на небесах. І хоча вас нема поряд з нами, пам,ять про вас ніколи не згасне.

І дуже хочу саме у цей день згадати одну надзвичайну ЛЮДИНУ. Це — Коханівський Микола Миколайович!

Пане Микола — Ви дійсно надзвичайна ЛЮДИНА! Я не буду розповідати, який ви щірий, порядний, дуже обов,язковий. Люди не гірше за мене знають ці Ваші якості.
Микола Миколайович — СПРАВЖНІЙ ПАТРІОТ УКРАЇНИ.
І ще — це Людина, у якої слово не розходиться з ділом. В цьому я переконалась особисто.

Микола Миколайович!
Пам,ятаєте, як Ви, практично за добу, надрукували ці листівки?
Пам,ятаєте, як Ви і Ваші хлопці роздавали їх під ВР України проходячим повз Вас депутатам зі словами «Проголосуйте за визволення невинних політв,язнів, прийміть нарешті закон по політв,язням…»? І депутати брали ті листівки. Деякі, навіть на ходу їх тут же читали.
Пам,ятаєте, як Ви виступали перед штурмуючими тисячами людей біля входу до ВР?
Все у Вас було чітко організовано, люди до Вас прислуховувалися, Ви могли миром «погасити» любий конфлікт.
А пам,ятаєте, як Ви весь час мене заспокоювали і казали, що все буде добре?
Ви не відходили від Ради у той день ні на хвильку аж до оголошення результатів голосування (а було ще дуже прохолодно). Після оголошення про прийняття Закону ми всі несамовито раділи, були обійми, сльози радості…

Поки я біля Хреста, що встановлений у Маріїнському парку біля ВР, навколішках молила Бога щоб наші депутати зглянулись врешті решт на безвинних закатованих людей і прийняли той Закон, Ви, пане Микола, весь час вели перемовини з депутатами, переконуючи їх, щось роз,ясніючи, Ви запевнили, що ніхто із зібравшихся біля ВР (а була не одна тища людей) не розійдеться доки вони (депутати) не приймуть той Закон. Були й гучні обговорювання (кляті риги ніяк не хотіли той Закон голосувати), й перерви (аж до 16 годин), й сварки, але врешті решт – Закон був прийнятий.

І саме Ви, Микола Миколайович, першим поздоровили мене з визволенням моїх хлопців.

Все сталося так, як Ви й казали – мої діти вільні. Той день я пам,ятаю до дрібниць.

Тоді Ви захистили невинних, сьогодні Ви захищаєте нас усіх.

Микола Миколайович!
Повертайтеся, будь ласка, скоріше. Вас дуже не вистачає. Мабуть деякі потвори вже забули, як пакували свої валізи і хотіли тікати, хоча деякі нелюди таки кудись поховалися. Так оті, що вижидали (омине їх тюрма, чи не омине), зараз знову «підняли голови», не бояться вже нікого і нічого. Як обіймали свої посади, так і обіймають. А погони і мантії, мабуть, до самої шкіри вже приросли, не здереш. Безкарність породжує злочин!

У нас роботи з Вами не початий край.
Нам ще скількох закатованих людей визволяти з буцигарні.
Та й потрібно довести нашу справу до кінця, бо ті хто катував, кидав за грати невинних, й досі обіймають свої посади, носять погони і мантії.
Мабуть ті перевертні Вас, Микола Миколайович, чекають.

ГЕРОЯМ СЛАВА!


Ольга Дьоміна

seo
13th Янв 2015
Теги:
seo

Написать ответ

seo
 
seo
Все права защищены © 2011-2015 Дело пономарей — Официальный сайт
Кто затыкает ухо свое от вопля бедного, тот и сам будет вопить, - и не будет услышан