Дело пономарей — Официальный сайт
Facebook seo Twitter seo Subscribe
seo
seo
seo

Мамо, дякуємо тобі за все…

Дело пономарей

Сьогодні виповнилося два роки, як після майже 4-х річних катувань мої сини Сергій Дьомін і Антон Харитонов були неймовірними зусиллями звільнені з буцигарень.

Про те, змінилось щось, чи ні з моменту їх звільнення, як склалися подальші долі хлопців після незаконного утримання під вартою, чи покарані перевертні в погонах і мантіях, причетні до катувань і незаконного позбавлення волі НЕВИННИХ людей – оповідати буду окремо, не сьогодні. Бо про це треба писати жорстко, не добираючи слів. А сьогодні просто хочеться згадати, як ми разом с синами пережили ту радість звільнення.

В першу чергу не можу не згадати Героїв Небесної Сотні, завдяки яким це звільнення стало можливим. Також хочу висловити слова подяки тим представникам СМІ, що на протязі усієї боротьби (включаючи і теперішню боротьбу) за звільнення невинних людей були поряд і ніякі «темники» їх не лякали і не зупиняли. Не можу не подякувати багатьох не байдужих людей, численних правозахисників, адвокатів, юристів, народних депутатів, навіть деяких суддів (і серед них є порядні і чесні люди), що підтримували нас у запеклій боротьбі.

14 березня мені повідомили, що можна їхати зустрічати синів. Стан, у якому я перебувала, словами не передати і ніколи не забути. Трохи отямившись від радісної звістки, стало питання – а як забирати обох відразу? Навіть тіні вагання, що хтось з хлопців хоча б на декілька зайвих годин зостанеться у тюремних застінках, не було. А хлопців потвори у погонах розкидали навмисно по різним куточках України: Сергія кати відправили у Луганськ (Слав`яно — Сербськ), а Антона – у Ізяслав (Кам,янець-Подільськ) у 58-му Замкову колонію (її в народі звуть українським Білим Лебідем, це — одна з найжорстокіших виправних установ).

Проблему допоміг вирішити наш адвокат — Андрій Георгійович, який не вагаючись, поїхав забирати Сергія, відмінивши усі свої справи, важливі зустрічі, не взявши ні копійки грошей. Він вчинив так не як адвокат, а як Людина з великої літери.

А ми тим часом з журналістом Дімою Смольєнко (ще одна надзвичайна Людина), помчалися (в прямому сенсі цього слова) визволяти Антона у Вінницю. Там його ще тримали в СІЗО перед останнім етапом до Замкової (58-ї).

Як їхали – пам,ятаю уривками. Дуже нервувала, щоб усе було гаразд з Антоном і Сергієм.
Їхали машиною, і Діма усю дорогу мене заспокоював. У Вінниці нас чекав адвокат Роман Філатов, якого не можу не згадати. Без його втручання Антона ми б того дня не забрали. Роман приїхав з Хмельницького і цілий день оформлював бумаги стосовно звільнення Антона. Коли виявилося, що місцевий суддя забув написати два слова «звільнити негайно» (а без тієї приписки Антона того дня не хотіли випускати), Роман домігся того, щоб суддя з дачі, де він на той момент уже відпочивав, приїхав (!!!) у Вінницьке СІЗО виправити те, що не дописав (а було на той момент вже близько 20 – ї години).

Сергей ДеминВ той час Сергій вже був по дорозі додому. Коли син вийшов за ворота виправної установи, Андрій одразу ж дав йому телефон і я змогла хоча б почути рідний голос. За Сергія я вже була відносно спокійна. А от Антона все не відпускали. Тоді я зателефонували нашому побратиму Миколі Коханівському, і він сказав, що якщо виникнуть якісь проблеми, він одразу ж з другими патріотами прибуде до Вінниці. Підтримку Миколи Коханівського на протязі усього часу важко переоцінити. Дякувати Богу, тоді обійшлися своїми силами.

Коли нарешті з дверей СІЗО вийшов Антон, у мене серце мало не розірвалося від щастя. Я все не могла повірити, що ось він — живий і вільний

Подивитись мить зустрічі з Антоном можна тут: https://www.youtube.com/watch?v=wcpu8serMP8#t=19

На ранок ми вже були дома. Брати зустрілися. І в ту мить, коли я обіймала обох синів, тихенько пролунало « Мамо, дякуємо тобі за все…»

О. Дьоміна

seo
15th Мар 2016
Теги:
seo

Написать ответ

seo
 
seo
Все права защищены © 2011-2015 Дело пономарей — Официальный сайт
Кто затыкает ухо свое от вопля бедного, тот и сам будет вопить, - и не будет услышан